Ривок піхоти. Навіщо ЗСУ взяли ще одну висоту під Мар’їнкою

514

Бойовики після серії спроб атаки на наші позиції на початку місяця – під Горлівкою – перейшли до своєї стандартної в останні пару років тактики. Хаотичні обстріли, в тому числі з 120-мм мінометів і снайперська війна. При цьому від мобільних вогневих груп судячи зі зведень вони відмовилися остаточно – в неабиякій мірі цьому сприяло насичення передової лінії протитанковими засобами.

В цьому плані вкрай типове зведення за 13 червня – 33 обстріли наших позицій, 11 раз – із застосуванням артилерії калібром 122 мм, мінометів калібрами 120 мм і 82 мм, 4 військовослужбовців були поранені.

Триває війна в небі, так як противник вкрай потребує розвідувальної інформації, і фактично єдиним джерелом залишаються безпілотники. Тут боротьба йде зі змінним успіхом – все-таки російські засоби радіоелектронної боротьби залишаються досить ефективними – по крайній мірі, проти нашої армії, яка озброєна в основній своїй масі за стандартами 1980-х років.

При цьому вже який місяць “точки докладання зусиль” залишаються колишніми. З нашого боку це перш за все Докучаєвський і Приморський напрямки, де метр за метром триває постійне просування нашого угруповання. Про це, правда, можна судити тільки по зведеннях від противника, де регулярно миготять нібито обстріли Докучаєвська, приморських сіл, а по суті має місце неграмотне використання своєї артилерії по наших позиціях, які вже буквально в десятках метрів.

Так, наприклад, за 14 червня пропагандисти “ДНР” повідомляють про такі випадки. “Українські силовики з важких знарядь обстрілювали Докучаєвськ. В результаті цього пошкоджено житловий будинок. Також в результаті нічних обстрілів з боку українських силовиків в селі Коминтерново (Пікуза) пошкоджений приватний будинок по вулиці Черняховського, а на вулиці Ахматової – лінія електропередач. Без світла через це залишаються близько 60 будинків “.

Є повідомлення і про поранення мирного жителя в Донецьку. Такі випадки теж цілком типові, так як починаючи з переформатування в військову операцію наші військові просунулися з Мар’їнки відразу на декількох ділянках. Так, на одній з них під контроль був взятий терикон, який є панівною висотою.

В результаті тактичне розташування однієї з механізованих бригад (за деякими даними – 93-ї) помітно покращився. Наші військові тепер отримали можливість не тільки контролювати всі підходи до ворожого опорного пункту, а й вести по ньому фланговий перехресний вогонь. У разі порушення Мінських домовленостей, звичайно.

Мар’їнський напрямок як з нашої, так і іншої сторони вважається вкрай небезпечним – в плані наступу. І справа тут, перш за все в дуже щільній міській забудові, де перевага в артилерії і танках практично повністю зводиться нанівець. І один-єдиний ривок піхоти може сильно змінити співвідношення сил. Ми можемо досить легко увійти на околиці Донецька з розгортанням повномасштабного наступу. А противник – взяти під контроль Мар’їнку з розгортанням наступу в напрямку Курахово. Причому три роки тому така спроба вже робилася, але навіть ЗСУ зразка 2015 р змогла чинити гідний опір, завдавши дуже відчутних втрат противнику в живій силі і техніці. Що вже говорити про нинішню армію.

Катастрофічно мало відомостей про події на Луганському напрямку, де знову таки “традиційно” всі бойові дії локалізуються в районі населених пунктів Новотошківське, Новоолександрівка і Новозванівка. Тут противник вже досить довго намагається артилерійським вогнем витіснити наші підрозділи з досить вигідних позицій. Однак за три роки війни тут обладнані такі серйозні в інженерному плані позиції, які спираються в тилу на Сіверський Донець, що потужність сил артилерії повинен бути колосальною.

По всій видимості, російсько-окупаційні війська не змогли посунути просування на Світлодарській дузі. По крайній мірі, повідомлень звідти в останні дні навіть від місцевих жителів поменшало. Втім, як нічого не вийшло і з спроби витіснити з нових позицій наших військових в районі Петровського Старобешівського району. Недарма росіяни на останньому засіданні мінської групи з безпеки слізно просили повернутися до варіанту розведення сторін саме в районі Петровського і Станиці Луганській.

В цілому ж можна говорити, що побоювання переростання бойових дій в гарячу фазу саме в найближчі пару тижнів залишаються. Недарма ж начальник Генерального штабу Муженко відвідав всі бригади, які зараз знаходяться на “першій лінії”, а командувач військовою операцією генерал Наєв буквально не вилазить з передової.

Недарма саме на ці пару тижнів заплановані найбільш масштабні за останні роки навчання резервістів, причому не тільки першої, але і другої хвилі. І якщо в Чернігівській області “під рушницю” встали 5 тисяч осіб, то по іншим областям поки обмежуються окремими батальйонами територіальної оборони. Цікаво, що всім резервістам вже доведена інформація, що за межі області їх відправляти не будуть, але на місці можуть залучити до “охорони стратегічно важливих об’єктів і підтримання порядку”.

Є надія, що такі заходи зайві, однак краще вже так, ніж щоб повторилася ситуація кінця серпня 2014 р коли від Маріуполя до Миколаєва не було жодної боєздатної частини і тільки політичні причини зупинили Путіна від бліцкригу до Херсонського перешийку.

Джерело





МАГАЗИН